Важливий і дуже відповідальний матч для гравців футбольної команди «Звягель - 750» відбувся 12 серпня. Цього дня вони боролися за вихід в 1/8 чемпіонату за кубок України серед аматорських команд. Не дивлячись на те, що команда молода, енергійна і досить перспективна, рівень чемпіонату все ж трохи бентежив як самих футболістів так і їх уболівальників. Доповнив ці переживання й той факт, що гра відбувалась на полі суперника, а це 275 км від рідного Новограда-Волинського, - дорога далека і дуже виснажлива. Мовчу вже про те, що звягельчани змагалися без реальної підтримки свого кращого нападаючого, Ярослава Корнійчука. Той після травмування ноги на попередньому матчі не міг виступати на полі, в його силах було лише підтримувати своїх побратимів в ролі вболівальника, чим власне він і займався протягом всього матчу.
Гра відбувалася на чужому полі, в місті Нововолинський, що знаходиться за 30 км від кордону з Польщею. Місто дуже молоде, йому лиш 55 років, і створювалося воно тоді, коли там починали відкриватися шахти, звідси й назва тамтешньої футбольної команди – «Шахтар».
Далі безпосередньо про матч.
На поле наші гравці вийшли в такому складі: Дмитро Горбаченко, Павло Осадчук, Ігор Ковальчук, Ігор Вакуленко, Михайло Войтович, Олег Глушок, Юрій Галюк, Роман Весельський, Андрій Диняк, Руслан Соболевський та Андрій Петров (новий воротар «Звягеля - 750» завдяки старанням якого наші ворота залишились цілими і неушкодженими).
Судячи з першого тайму, який проходив в постійній напрузі, для глядачів, обидві команди – сильні. Небезпечні моменти почалися вже з 7 хвилини гри, і не змусили на себе довго чекати. Щоправда під розстрілом спочатку опинялися наші ворота, але вже на 30 хвилині, звягельчани дали й суперникам відчути «силоньки богатирської», коли їх ворота ледь не «розгромив» Ігор Ковальчук.
Взагалі, в першій частині матчу команди були рівними між собою, кожен гравець на полі намагався зробити все від нього залежне, але гарний захист цього не дозволяв. На відпочинок команди пішли з рахунком 0:0, який не давав нормально відпочити, і тримав гравців у постійній психологічній напрузі, так як найголовніша частина бою залишалася попереду.
Не знаю, який спосіб відпочинку для звягельчан придумав їх тренер, але в другий тайм хлопці вийшли такими енергійним наче щойно повернулися з курорту на Мальдівах.
Одразу ж після свистка судді почали атакувати ворота суперників, здавалося, що почалася гра на одні ворота. Та все ж голу забити нашим таки не вдавалося. І лише на 65 хвилині, після того як Андрій Михайлович зробив перші заміни гравців в команді - замість Михайла Войтовича поставили Олександра Загривого, а замість Ігоря Ковальчука – Дмитра Ржонковського, був забитий перший гол. Момент цього дивовижного польоту м’яча у ворота суперника досі стоїть перед моїми очима – вийшовши на правий фланг поля Олександр Загривий з першого дотику відправляє м’яч у сітку воріт.
Ще через сім хвилин з подачі того ж таки Олександра Загривого Андрій Диняк забиває другий і останній цього дня гол.
2:0 – рахунок просто супер, але розслаблятися зарано, адже попереду ще 18 хвилин гри, і в будь-який момент м’яч може опинитися в наших воротах.
На 74 хвилині в складі нашої команди відбувається ще одна заміна - замість Руслана Соболевського на поле виходить Віталій Ванжура, а ще через 4 хвилини Андрія Диняка міняє Віталій Балан.
Завдяки гарному відстоюванні своїх позицій гравцями нашої команди рахунок не змінився – 2:0 – перемога наша.
Не можливо не відмітити, що кожен гравець «Звягеля – 750» цього дня показав гарну тактовну гру, а найголовніше що всі вони грали наче один. – Цього дня як ніколи було відчутно справжній командний дух, тож хлопці так тримати. Олена Чех
|